Харизма, стиль, успіх і високий результат завжди викликають реакцію. Часто вона буває неоднозначною, навіть якщо причина цього — просте «я так вважаю». За успіхом відомого українського блогера Тані Пренткович стоїть титанічна праця і мотивація. Ні про яку чарівну паличку Таня не розповіла, але вона надихнула дивитися вперед і робити те, що у тебе виходить, намагаючись бути кращою версією самої себе, — це класно і конструктивно! Про свій ритм життя, сім’ю, рекламні проекти і блогерство без конкуренції — Таня Пренткович розповіла в інтерв’ю Fireinspire.

Таня, ким ти мріяла стати в дитинстві? Що спільного між тією професією і тим, чим ти займаєшся зараз (професією блогера)?

Чесно кажучи, я не пам’ятаю себе дуже маленькою. В старшому віці — років в 15, в мене з’явилася мрія створити свій заклад, свій власний ресторан. Не довго думаючи, я поступила на кафедру туризму та готельно-ресторанної справи в Польщу. Але швидко настав той момент, коли я зрозуміла, що в туризмі працювати не зможу — мені більше хотілось самій подорожувати, ніж відправляти інших людей (посміхається). А з ресторанним бізнесом все-таки склалося.

З чоловіком ми багато працювали, і в один момент вирішили, що прийшов час заводити дітей, а разом із тим кардинально змінювати свій образ життя. Ми спробували себе на фестивалі вуличної їжі, і від цього почався старт Tiger Box.

Це правда, що найближчим часом Tiger Box з’явиться у Києві?

Насправді відкриття в Києві ми планували, але завжди існували окремі моменти — не те місце, великий бюджет тощо. І нещодавно нам подзвонили і запропонували подивитись приміщення в центрі столиці — побачивши його ми майже одразу погодились. І от, власне, ми відкрили Tiger Box по франшизі в Черкасах, і вже через 2-3 місяці плануємо потішити відкриттям Tiger Box мешканців столиці. Нашому бренду вже майже 4 роки, тому ми трішки змінюємо концепцію, вирішили додати чогось нового.

Що найскладніше в роботі блогера?

Напевно, робота з негативом. Чомусь більшість людей вважає, що по ту сторону блога сидить бездушна, безсердечна людина, на яку можна вилити гору бруду, вона її просто стряхне і піде далі. Насправді мені дуже важко. Важко те, що необхідно постійно залишатись на плаву, не можна надовго пропасти, не можна поїхати відпочивати і забути про блог, не можна вийти, образно кажучи, на вулицю ненафарбованою, бо все рівно зустрінеш читачів, які попросять зробити селфі — і ми вже маємо той незручний момент.

З початку треба стати кимось, перед тим як ти станеш блогером. Тобі має бути про що розповісти.

Чи бувають у тебе моменти емоційного вигорання? Як із цим борешся?

У мене багато роботи, я багато працюю: це і блог, і рекламна агенція, і заклади… Як кожна дівчинка, я просто хочу бути дружиною, готувати чоловікові вечерю та гратись з дитиною, а не нести мільйон відповідальностей, в тому числі за величезний вплив на людей і контролювати все — навіть теми, які я освітлюю у блозі (ніколи не буду чіпати релігійні або політичні теми).

А які теми наразі найбільш популярні?

Я люблю розповідати про себе, про свій шлях, історію успіху — мені подобаються позитивні теми. Хочеться розказати більшості людей, що можна реалізувати свої мрії без допомоги батьків, купи грошей, а лише за рахунок великої мотивації та віри у свою справу!

Розкажи про відносини з батьками. Як вони вплинули на твій успіх?

Коли я була підлітком, мій строгий батько не дозволяв запізнюватись на вулиці, в 23:00 я мала бути вдома. Тому, щоб цього не робити, я пішла на роботу: в 14 років продавала пиво в парку, але я не від кого не залежила. Потім я поступила в Польшу, ми почали рідше зустрічатись, і в один момент в мене стали супер круті стосунки з батьками. Коли я в 21 рік купила за власні кошти машину, мій батько став неймовірно мною пишатись, і зараз в мене прекрасні стосунки з батьками. Вони завжди мене підтримують, і без зайвих проблем беруть онука на вихідні, на канікули, і ми с Орестом можемо легко поїхати вдвох на відпочинок.

Як батьки сприйняли професію блогера?

Мої батьки приватні підприємці, вони не хвилювались на рахунок роботи не за дипломом. Єдине, що їх хвилювало — це фотографії дитини та їх доступність широкій аудиторії. Але я пояснила, що це лише фото, і якщо не вірити у існуючі теорії пристріту дитини, нічого подібного в житті не буде відбуватись. Зараз їм спокійніше, адже завдяки блогу вони завжди бачать що робиться з їхнім онуком, де я, во скільки прокидаюсь та лягаю, як проводжу свій час.

Розкажи про те, як ви вирішили переїхати в столицю? Таня, чим відрізняється по вашим власним самовідчуттям життя в Києві від Тернополя?

Переїзд в Київ нас дуже зблизив с чоловіком, ми стали ще набагато міцнішою командою. Тут є тільки ми і всі решта, адже переїзд кардинально змінив нашу зону комфорту. В Тернополі мені здається трохи добріші люди. Перед тим, як переїхати, мене попереджали, що “в Києві такі злі люди, обережно!”. Чесно кажучи, я цього до сих пір не відчула. Можливо, мені просто щастить на класних людей, або це просто теорія, не підтверджена фактами. У столиці важливо розподіляти свій час, тому що затори, великі відстані — у Тернополі ми жили майже у центрі, і мені було потрібно 7-10 хвилин, щоб доїхати у будь-яке місце, у столиці необхідно мати в запасі хоча б годину.

В мене все сталося дуже швидко, і я розумію, що я ще не встигла відвикнути від того рівня, статусу життя, щоб вже сьогодні одягати корону.

Таня, як виглядає твій середньостатистичний день?

Ми прокидаємось у 7:30, я готую завтрак — від млинців до овсянки (залежить від замовлення), я збираю дитину у садочок, чоловік може збігати вниз та купити нам кави, потім Орест завозить Івана, я їду на роботу, проводжу купу зустрічей,  паралельно знімаю пости, роблю сторіз. 2-3 години в тиждень я намагаюсь виділити для себе: це може бути косметолог, масаж. Обов’язкова програма — спорт 2-3 рази на тиждень, бо саме під час тренувань я можу повністю розслабитись, відключити всі думки. Коли працює тіло, а голова повністю вільна, я заряджаюсь, і наступного дня можу генерувати більше ідей. Ввечері я готую — це час, який я можу приділити близьким мені людям.

Таня, скільки часу ти приділяєш веденню блогу?

Дуже багато. Раніше я робила близько 5 постів на день, по посту кожні пару годин. Зараз бракує часу, дуже багато роботи в агенції, і я намагаюсь написати 1-2 пости на якусь тему, яка мене хвилює, або хвилює моїх читачів. Завжди мою аудиторію цікавить тема про Івана, але його зараз так важко фотографувати!

Якою співпрацею ти пишаєшся найбільше?

З моїм асистентом у нас є хобі — ми збираємо логотипи. У мене є презентація, де крім стандартних моментів по статистиці представлені слайди з логотипами. Зараз я почала співпрацювати більше з автомобільними брендами, тому що мені це цікаво. Мені подобається те, що можна протестувати авто і вирішити, чи підходить воно тобі, чи ні. Я співпрацюю з Range Rover, Audi, Jaguar. Напевно я можу похвалитись, що наша агенція співпрацює з Canon, Lufthansa. Тим паче я дуже люблю українські бренди, і намагаюсь  їх підтримувати. Остання співпраця — це пресс-тур с голландським брендом білизни Marlies Dekkers, три дні Роттердаму на мене справили велике враження!

В мене ніколи не було за мету ставати блогером чи монетизувати свій блог. В своєму “щодиннику життя” я можу знайти все: коли дитина встала, сіла, заговорила, зробила свою першу в житті подорож… Тобто ці всі моменті є тут, а не в блокноті, як було в наших батьків.

Як з’явилася ідея створення PRentkovych agency?

В один момент ми зрозуміли, що багато компаній витрачають величезні бюджети на рекламу, яка не працює. Коли, наприклад, в мене купують рекламу як в інфлюенсера, і я розумію, що організатор очікує пост — образно “зроби фото в зеленій спідниці з  червоною кепкою на лівій нозі на фоні забору з квітами — і можливо ти виграєш кепку”, то я замислююсь над тим, як марно витрачаються гроші. На своєму досвіді я добре розумію, як це все працює і знаю ні як зекономити бюджет, а як використати цей бюджет на класну рекламу, яка дасть результат. Тому і виникла ця ідея створити агенцію більш ніж півроку тому, ми почали більше про це думати, ми створювали проекти #aroundviewtrip, ми їздили з різними блогерами по Україні, показували їм гарні місця, тестували авто, долучали різні бренди.

Коли ми відкривали агенцію, то думали, що будемо займатись лише однією рекламою, але прийшлось розширюватись, брати купу менеджерів, смм-спеціалістів. Нам по суті 3 місяці, і якщо подивитись на те, що ми встигли за цей період… Я знаю, що більшість компаній досягає подібних результатів за значно довший час. У нас величезний темп, і інколи ми самі не розуміємо, на чому конкретно фокусуємось — ми робимо все! Після вечірки на відкриття агентства нам наступного дня прийшло близько 200 заявок — ми досі розгрібаємо ці листи.

Таня, як ти ставишся до дружньої реклами?

Багато блогерів відмовляються від реклами стокових магазинів, але не я, бо сама так починала. На рахунок друзів в мене існує спеціальна ціна, але якщо продукт дуже класний, то я можу попрацювати і по бартеру. Я все рівно залишаюсь тією самою Танею с Тернопіля (посміхається).

Чи доводилось стикатися з проявами нездорової конкуренції в блогосфері?

Ні, в мене такого не було. Я не вважаю блогерів між собою конкурентами — вони мої колеги, в нас є спільна робота, і інколи ми навпаки можемо об’єднатися заради цікавих проектів. Так я думаю, так я і роблю. В плані рекламної агенції: можливо, конкуренція є, але люди все одно йдуть на мій досвід і довіряють мені.

Назви три головні риси свого характеру, на яких заснований твій успіх?

Я думаю, що це щирість, працьовитість і класна підтримка: батьки, чоловік, команда.

Мені дуже комфортно, я люблю людей, я люблю енергію.  

Кажуть, що ідеальні стосунки — коли кожен зайнятий своєю справою і ввечері є про що поговорити. Ви з чоловіком працюєте разом — як вдається зберегти здорові відносини?

Зараз із чоловіком у нас різні напрямки: я відповідаю за блог та агенцію, а він займається закладами. Тому ми не бачимось 24/7, але все рівно існують сімейні ритуали — разом засинати, разом прокидатись та снідати, вечеряти. Дякуючи моїм батькам ми можемо собі дозволити поїхати в романтичну подорож тільки вдвох — з цим взагалі не існує жодних проблем.

Чи не ревнував тебе чоловік до твого успіху, затребуваності?

З самого початку, коли я торгувала одягом, завжди робила більший результат, ніж усі інші — в мене завжди був присутній максималізм. Орест про це знав, він завжди це відчував, паралельно дуже сильно мене підтримував. В мене гаряче серце, а в чоловіка холодний розум, тому ми класна команда! Своєму успіху я завдячую тільки йому, його підтримці, правильному напрямку мене. В певний момент він може вчасно мене зупинити — це дуже важливо!

Будинок — це місце сили. Які речі (крім найнеобхідніших для життя) для тебе, як перфекціоніста, естета, повинні бути в твоєму домі?

З перфекціонізмом дуже важко боротись, бо він поширюється не лише на територію дому, але й на роботу. І якщо в нас виникають факапи, які можливо вирішити за 30 хвилин-годину, я, як перфекціоніст, починаю розстраюватись на декілька годин. Вдома, наприклад, я користуюсь допомогою клінінгової компанії.

Я люблю простір. Наприклад, зараз мені дуже подобається наша зйомна квартира, тому що в ній є дві великі гардеробні, куди я можу покласти речі, які заважають і заповнюють особистий простір, дратують мене.

Як ти обираєш персонал, помічників, близьких людей, з якими тобі доводиться перебувати в щоденному контакті на роботі?

Я дуже швидко звикаю до людей. Якщо я бачу, що працівник не встигає за нашим темпом роботи, допускає набагато більше помилок, ніж інші, то мені все рівно дуже важко з ним попрощатись, тому що я вірю в людей, розумію, що він може з нами отримати класний досвід. В більшості на мене працюють люди, які мене знають, які мене читають, відчувають мене. Наприклад, в агенції я можу допускати лояльність для тих, кто мене постійно читає, але бувають люди, які класні в рекламі, але вважають, що блогерам гроші падаються з неба, і для цього не треба нічого робити. З такими людьми ми 100% не спрацюємось.

Хто тебе надихає із західних колег?

Я не можу сказати, що в мене є кумири блогери. Я більше підприємець, а блог — це моє натхнення, доповнення, класний “психолог”. Я просто знаю, що в мене є багато підтримки, є багато друзів, які можуть допомогти в будь-який час та дати корисну пораду.

Напевно, блогеру дуже важливо бути в гармонії зі своїм зовнішньою оболонкою, так як Інстаграм насамперед про естетичну складову. Ти відчуваєш себе красивою та гармонійною людиною?

Так, я зараз відчуваю себе гармонійною. Бувають моменти, коли я думаю “Блін, 2 см жиру на животі — це занадто багато, адже має бути 1,5” (посміхається). Але це все такі жіночі моменти… Я в гармонії, мені зараз дуже комфортно.

Я дуже залежна від свого зовнішнього вигляду: наприклад, якщо я одягнуся, і мені щось не буде подобатись в образі, це буде дуже впливати на мій настрій та тон всього дня.

Я завжди себе відчувала красивою. Нещодавно зробила собі ринопластику, але і без неї я відчувала себе гарною. Це не був комплекс, я з задоволенням фотографувалась по-різному, не оминала окремих ракурсів, тим паче, що кожний фотограф баче мене по-своєму, але завжди виходить класний результат.

Як ти ставишся до ідеальної зовнішності, повальної захопленістю ін’єкціями?

Я дуже добре це сприймаю. Я вважаю, що якщо мені щось заважає, я це зміню. Я звернула увагу, що в Києві багато жінок на дорогих авто, які виглядають однаково. Для мене це трохи забагато — однаково тонесенькі носи, пухлі губи… Я не хочу нікого образити, але все рівно хочеться залишити індивідуальність. Я захоплююсь змінами, які були людині необхідні — головне відчувати баланс та не робити з себе “Майкла Джексона”.

Що б ти порадила початківцям блогерам? Які, на твою думку, основні помилки допускають блогери в гонитві за успіхом?

В силу відсутності часу я дуже рідко приділяю увагу іншим, але я знаю, що є блогери, які намагаються когось повторити: не треба цього робити! Дуже важливо залишатись щирим, зберігати свою індивідуальність, виділяти свої фішки, не соромитись своєї професії. 

Інколи люди настільки ідеалізують своє життя в Інстаграм, що дивлячись на них ти дивуєшся тій ідеальній картинці: в них діти не плачуть, туш не розтікається, машина не ламається. Моя порада: треба залишатись собою та робити класний контент!

Таня, розкажи про свій раціон, яким продуктам віддаєш перевагу?

Я вже десь 7 років не їм м’яса. Я прочитала усі кніги Аллена Карра (і про алкоголь, і про куріння, і про харчування), і друзі навіть почали жартувати, що треба видати книгу “Легкий спосіб позбутись Аллена Карра”, тому що я сильно на нього підсіла, він мене сильно змінив.

Зараз я намагаюсь харчуватись 4-5 разів в день: сніданок завжди ситний, каша цільнозернова, намагаюсь не додавати туди меду, пасти. Вівсянку готую на воді з додаванням кориці, кава тільки на рослинному молоці. Від молочних продуктів в мене псується шкіра. На обіді — каша або локшина та риба з овочами, а вечеряю я білковими продуктами. Але все рівно є моменти, коли зустрічаюсь з друзями, і все рівно дозволяю собі чітміл. Проте я не сумую, бо дуже люблю спорт.

Таня, що для тебе означають любов і щастя?

Щастя — це коли все добре, іде по плану, коли гармонійно поєднується і робота, і сім’я, і дружба. Щастя — це комфорт, навіть якщо річ йде про фінансову складову — купити яйця або лосось? Оренда квартири, садочок, оренда Tiger одного, другого, офіс в Києві — це все потребує значних витрат, які не можно ігнорувати. Щастя — це коли все виходить, при цьому я відчуваю, що знаходжусь в комфортному для себе стані. 

В моєму житті достатньо любові: вона йде і від чоловіка, і від дитини. Всі ці ранкові обійми, поцілунки — з них завжди починається новий день. Щоденно я відчуваю багато любові від читачів, підписників. Любов — це енергія, яку мені дають люди.

Фото: Главник Оля

Локация: РЫБАLOVE

Комментарии