Погляд психолога: Що таке депресiя та як її розпізнати?

За останніми даними, у світі близько 300 тисяч людей мають депресивний розлад, а у кожного п’ятого депресивні стани бувають мінімум раз в житті. Чому до цього недугу з кожним роком схильні все більше людей? Що таке депресія? Як її діагностувати? І як впоратися з депрессією? На ці та інші важливі питання спеціально для Fireinspire відповів психолог і психотерапевт Олексій Шумський.

Що таке депресія, і як вона проявляється?

Кожній людині, напевно, знайоме відчуття поганого або пригніченого настрою: коли не хочеться нічого робити або важко отримувати задоволення від звичних для себе речей. Такий стан може виникати час від часу та бути наслідком перевтоми, стресу, реакцією на якісь життєві труднощі або втрату чогось важливого. Іноді достатньо просто добре відпочити або вирішити хвилююче питання, щоб повернути собі добре самопочуття.

Проте, якщо пригнічений настрій триває занадто довго, заважає людині нормально функціонувати (доглядати за собою, працювати, підтримувати стосунки з іншими) та супроводжується постійним відчуттям безсилля і втратою інтересу до життя, це може говорити про клінічну депресію, яку необхідно лікувати. Тому якщо людина підозрює у себе депресивний стан, дуже важливо звернутися до психотерапевта для визначення того, як проявляється депресія (і чи дійсно вона є), з’ясування її причин і визначення ефективних методів лікування.

Як діагностувати депресію у себе або близьких?

Для діагностування депресії психологи-психотерапевти зазвичай використовують критерії з DSM-5 (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів).

У цьому посібнику виділяють 9 основних проявів депресії. Наявність у людини мінімум 5 з них, які проявляються майже щодня і більшу частину дня не менше двох тижнів, може говорити, що вона має депресію (великий депресивний епізод).

До основних симптомів депресії відносять:

Депресивний настрій (пригнічення, смуток, туга, спустошеність тощо). Діти та підлітки можуть відчувати роздратування.
Втрата інтересу або задоволення від усієї або майже всієї діяльності.

Примітка! Мінімум один із перших двох симптомів обов’язково наявні при депресії.

Труднощі зі сном. Людина забагато або замало спить, погано засинає, має неспокійний та нестабільний сон.
Порушення апетиту. Апетит підвищується або знижується, і при цьому може істотно змінюватися вага, що не притаманно для людини та не є результатом дієт.
Відчуття втоми або втрата енергії.
Надмірний неспокій, збудженість, рухливість або ж, навпаки, людина стає сповільненою у своїй діяльності.
Труднощі в зосередженні уваги, запам’ятовуванні та прийнятті рішень, чого раніше не простежувалося.
Відчуття власної непотрібності, нікчемності і/або безпідставне та надмірне почуття вини, які проявляються.
Думки про смерть, планування самогубства або ж спроби суїциду.

Вище зазначені критерії можуть допомогти людині помітити депресію у себе або своїх рідних. Ще можна використовувати самоопитувальники (напр., шкала депресії Бека (BDI-2)). Однак я застерігаю від самостійної постановки діагнозу. Однією з небезпек самодіагностування є самонавіювання. Людина може повірити, що у неї є депресія, попри її відсутність, що призведе до її реальної появи. Якщо людина підозрює наявність депресії, то дуже важливо звернутися до спеціаліста для уточнення своїх припущень.

Чи вірно, що відсоток людей з депресією збільшився в останні роки?

Якщо дивитися на статистику, то кількість людей, що хворіють депресією, збільшується. Однак найбільш надійною гіпотезою для мене щодо цієї тенденції є те, що зараз існує більш чітке розуміння цього захворювання і кращі методи його діагностики. Це говорить, що зараз депресію легше виявити ніж минулими роками. Плюс до всього — збільшується кількість досліджень, які дають більш надійні дані про поширеність. Тому можна сказати, що не кількість людей з депресією зростає, а її просто стало легше діагностувати.

Однак статистика ВООЗ говорить, що протягом року депресію мають близько 300 млн. людей, і це є дуже високим показником. До того ж депресія є однією з основних причин самогубств та інвалідизації (коли людина не може відвідувати роботу, насолоджуватися життям тощо). Це говорить про те, що ця проблема є дуже важливою для суспільства і її потрібно вирішувати.

Які найпоширеніші причини депресії?

Основною причиною виникнення депресії є стресові події та відсутність можливості впоратися з ним. І тут важливо розуміти, що цей стрес повинен бути надмірним для конкретної людини за силою і/або тривалістю. Я виділив слово “ конкретної”, тому що один і той же стресор може викликати різну реакцію. Для прикладу, втрата роботи для когось може бути новою можливістю, а для іншої людини може стати фактором, який спричинить запуск депресивного стану.

Також існують фактори, які можуть підвищувати ризики виникнення депресії у суміші зі стресом. Основними з них є:

Біологічні. Людина може бути більш вразливою за темпераментом або ж мати генетичну схильність до розвитку депресії.
Попередній досвід життя, який сформував у людини неефективні (дисфункційні) переконання про себе і світ (напр.,“я невдаха”, “я не вартий любові” тощо) та навчив неефективних правил життя (напр., «все потрібно робити ідеально», «я заслуговую на любов лише тоді, коли я чогось досягну» тощо). Ці переконання та правила життя можуть викликати додаткові стресові ситуації та заважають людині впоратися з ними.
Труднощі зі здоров’ям. Часто депресія має зв’язок із хронічними захворюваннями та тривожними розладами (соціофобія, обсесивно-компульсивний розлад тощо).
Зміна сезонів також може запускати механізми депресивного стану. Найчастіше це відбувається в осінньо-зимовий період.

Чи потрібні медикаментозні препарати для боротьби з депресією? В яких випадках?

Так, медикаменти необхідні при лікуванні депресії, однак не в усіх випадках.

Першим критерієм, за яким визначають необхідність медикаментів, є ступінь прояву депресії.

Для прикладу, у Британії (а ми багато в чому переймаємо досвід цієї країни) рекомендується медикаментозне лікування у поєднанні з психотерапією при важкій депресії, при помірно вираженій депресії пропонується вибір між медикаментами, психотерапією або поєднанням цих методів, у легкому прояві рекомендується першим впливом психотерапія (когнітивно-поведінкова, інтерперсональна або терапія поведінковою активацією).

Також необхідно дивитися на самі прояви депресії. Якщо у людини більш виражені фізичні симптоми (млявість, відсутність енергії, труднощі з увагою тощо) і/або психотерапія не допомагає знизити симптоми на початкових етапах , то тут важливо додавати медикаментозне лікування. Пігулки можуть допомогти швидше прибрати ці симптоми, а це, у свою чергу, може сприяти ефективній роботі в психотерапії.

Не менш важливими є бажання самого клієнта та ресурси, якими він володіє. Хтось довіряє медикаментам, комусь вони не до вподоби. Крім того, дехто не має достатньо часових і грошових ресурсів, щоб відвідувати психотерапевта, тому обирає медикаменти.

Дослідження показують, що при легкій та помірній депресії, психотерапія і медикаменти є майже однаково ефективними. Однак кожен метод має свої переваги та недоліки.

Чи є сенс займатися самолікуванням або краще звернутися до фахівця?

Я вважаю, що лікуватися самостійно можливо, і для цього є добрі посібники із самодопомоги (Р. Лихи “Победи депрессию”, Д. Вестбрук “Подолати депресію”), однак це можливо лише в крайніх випадках, коли людина не має можливості отримати допомогу фахівця. Ба більше, я працюю в підході (когнітивно-поведінкова терапія), у якому ми навчаємо клієнтів бути самими собі психотерапевтами. Тобто по закінченню психотерапії клієнт може навчитися в подальшому самостійно боротися з депресією та бути більш стійким до стресу.

Однак самолікування може бути менш ефективним (при важкій депресії вазагалі неефективним), важчим та, у певних випадках, шкідливим (напр., коли людина має бажання нашкодити собі або причиною депресії є фізичні зміни в організмі).

Я більше схиляюся до самостійної профілактики виникнення депресії. Сюди відноситься: систематична фізична активність, гігієна сну, збалансоване харчування, розвиток стресостійкості і ціннісно-орієнтованого життя, плекання добрих стосунків з іншими людьми та турбота про себе.

Як з нею, власне, працювати: які є поради, рекомендації людям з депресією?

У першу чергу необхідно визначити, чи депресія дійсно є, як вона проявляється та що її підтримує. Це необхідно робити з фахівцем, який спеціалізується в роботі з депресією, адже в кожної людини це може проявлятися по-своєму. Однак існують загальні прояви депресії, які її підтримують.

Насамперед необхідно звернути увагу на зниження активності. Люди з депресією часто перестають робити те, що приносило їм до цього задоволення, мають мало фізичної активності, яка є природним антидепресантом, та мало приділяють уваги тому, що наповнює сенсом їхнє життя. Тому одним із перших кроків може бути збільшення фізичної, приємної та важливої активності.

Поруч із цим, під час депресії збільшується кількість негативних думок про себе, світ та власне майбутнє (“Я нічого не можу”, “Я нікому не потрібна”, “Так завжди буде”), і найбільшою трудністю є те, що людина в них вірить. Тому необхідно пробувати дистанціюватися від цих думок, які продукує депресивний настрій, та переключити увагу на щось приємне та корисне.

Також можливе зниження соціальної активності: людина починає менше спілкуватися з близькими людьми, отримує менше підтримки та співпереживання. Їй можуть бути притаманні думки щодо небажання інших спілкуватися з нею в такому стані або побоювання, що поруч із нею в інших може погіршуватися настрій і вона стане тягарем для них. Це підтримує певну ізоляцію від інших людей, що, в свою чергу, підтримує подібні думки і депресивний настрій. Тому дуже важливо розширювати спілкування та отримувати підтримку від інших людей, які можуть її надати.

Це основні завдання першого впливу. Більш детально про це можна дізнатися з книг, зазначених вище.

Як можна допомогти близькій людині з депресією?

Найважливішою допомогою є підтримка, розуміння того, що відбувається з близькою людиною, та прийняття її в цьому стані.

Людина з депресією не просто бачить себе, світ і майбутнє з негативного боку, а й вірить, що це дійсно так, та відчуває це своїм тілом (втома, тяжкість, спустошеність) і душею (безнадія, пригнічення, відчуття непотрібності, вини, нікчемності).

І перше, що потрібно зробити, — зрозуміти, що близькій людині дійсно важко, вона має хворобливий стан і не може просто не думати про погане та веселитися. Можна уявити, ніби настрій цієї людини притиснуло чимось важким, і вона не може його прибрати, щоб він піднявся.

Далі необхідно приймати і не осуджувати її за цей стан, але не підсилювати його та пробувати наділяти її надією, що вона може вийти з цього стану.

Дуже важливо спершу підключитися до переживань, щоб людина відчула, що її розуміють. Далі необхідно показати, що вона є для вас важливою і ви хочете їй допомогти. Після цього можна спробувати запитати та запропонувати варіанти допомоги. Напр.,“я розумію, що тобі зараз важко, і мені дуже шкода, що з тобою це відбувається. Я хотів би допомогти тобі впоратися з тим, що з тобою відбувається. Давай сьогодні спробуємо разом готувати їсти, мені б було дуже приємно з тобою це робити”.

Також помічними можуть бути:

підтримка в підвищенні активності;
допомога у вирішенні проблем;
сприяння у зверненні до спеціаліста;
підтримка в дотриманні режиму сну та харчування;
допомога у пригадуванні успіхів та приємних моментів, а також зосередження уваги на успіхах та приємних речах у теперішньому;
терпіння до проявів близької людини в цьому стані;
турбота про себе.

Чи можна позбутися депресії раз і назавжди?

Однозначної відповіді на це питання немає. Якщо людина мала хоча б один епізод депресії у своєму житті, то дійсно існує ймовірність, що цей стан може повторитися. Проте якщо людина, наприклад, за допомогою психотерапії добре розібралася у факторах, які сприяли виникненню і розвитку депресії, навчилася на ранніх етапах виявляти ознаки депресії та своєчасно вживати необхідних заходів для її попередження та розвитку, можна з великою долею ймовірності припустити, що повторення депресивного епізоду не станеться.